Коли відкриємо серйозність і драматичність мук Ісуса, а тим самим серйозність і драматичність своєї ситуації, то з нашого серця спонтанно вирветься крик: Нещаслива я людина! Хто мене визволить від тіла тієї смерти? (Рим. 7, 24). Хто мене визволить із прірви, в яку я потрапив через гріхи? Хто мене вирве з пастки, з неволі гріха, яким я обмотаний? Хто мене підтримає, коли захитаюся і впаду? Саме споглядання мук і смерті Ісуса має спровокувати в нас ці запитання і відповіді на них. Споглядання мук Ісуса приводить до того, що усвідомлення трагічности своєї ситуації переростає у здивування, любов і вдячність до Ісуса за те, що Він сам дозволив убити себе за наші гріхи, що Він взяв на себе наші терпіння і заступається за нас перед Отцем. Юзеф Авґустин — монах-єзуїт, аніматор ігнатіянських реколекцій, автор багатьох книжок на різні теми духовного життя і християнської педагогіки.